Сотник Левицкий

[Walter]

Посмертная открытка сотника УСС Омельяна Левицкого,

издательство "Українська мистецька накладня Центральної Управи УСС"

 

 

Матеріал з Вікіпедії

Левицький Омелян (31 липня 1875 — † 23 березня 1917) — український політичний і військовий діяч.

Народився у Коломиї на Станіславівщині (тепер Івано-Франківська область).

За фахом — юрист. В 1907—1912 працював адвокатом у Турці, згодом - Долині.

Належав до Української Національно-Демократичної Партії, входив до керівного органу організації - Народного Комітету.

З серпня 1914 брав активну участь в організації Легіону Українських Січових Стрільців.

В 1914—1915 Л. командував четою, сотнею УСС.

Відзначився в боях над Стрипою і Серетом у вересні 1915.

В грудні 1916 призначений командантом Гуцульської сотні УСС, яка брала участь у боях біля Курлибаби на Закарпатті.

В одному з боїв Л. загинув.

 

 

Ждемс на дополнения и интересные сообщения о личночти героя.

[SHPARIVNYK.UA]

Поляг в бою 23 березня 1917 року коло Кирлибаби.

[Walter]

QUOTE (SHPARIVNYK.UA @ Apr 25 2008, 05:33 AM)

Поляг в бою 23 березня 1917 року коло Кирлибаби.

Забыл сказать, что точно так написано сзади фото

[SHPARIVNYK.UA]

Здесь: http://www.referado.com/referat.php?id=1389 есть немного информации, но распаковать не могу

[Adam]

Никак не могу понять, что за петлицы у него на воротнике?

 

У меня есть версия, что фото вообще довоенное и он в мундире парамилитарных "Сечевых Стрельцов". А офицерская кокарда А-В армии попросту пририсована ретушером.

 

Эдитор! Шо ты думаешь?

[Walter]

QUOTE (SHPARIVNYK.UA @ Apr 25 2008, 06:00 AM)

Здесь: http://www.referado.com/referat.php?id=1389  есть немного информации, но распаковать не могу

 

 

 

Закачал реферат:

 

РЕФЕРАТ

з предмету “Історія України”

на тему: Історія стрілецтва.

Гуцульська сотня

 

 

ГУЦУЛЬСЬКА СОТНЯ

Після розгрому під Бережанами запанували серед Стрілецтва невідрадні настрої. Доля Стрі¬лецтва була невідома. Що буде дальше, коли У.С.С. розгромлені та більша частина в полоні! Чи австрійське командування дозволить на дальше формування стрілецьких частин, чи зліквідує У.С.С. зовсім! Не диво, що, коли в цих умовах проголосили створення самостійної Гуцульської Сотні, відразу зголосилося поверх 200 стрільців;

між ними були й такі, які щойно вийшли з лічниці. До сотні вибрали 180 стрільців, переважно "стару войну« і майже самих Гуцулів.

Дня 27-го жовтня 1916 р. Гуцульська Сотня від'їхала на Закарпаття до Великого Бичкова та ввійшла спершу у склад ґрупи полк. фон Ґуклєра. Там приділили до неї австрійських старшин і під-старшин, які ввели німецьку команду. Проти при-ділу чужих людей та німецької команди Стрільці з початку ремонстрували, бойкотуючи прикази но¬вого команданта сотні Німця чет. Ерлє, але скоро таки завдяки тому командантові, який дбав за стрільців 1 якого вони дуже полюбили, невдово¬лення в сотні минуло. Після того сотню при¬ділили до іншої ґрупи, що нею командував ав¬стрійський майор Русе. Ця група складалася з двох сотень мадярських гонведів, одної скорострільної сотні, одної батерії гірських гармат, чети гузарів та Гуцульської Сотні. Ґрупа була призначена до партизантки в околицях Кірлібаби, Якобен, Дорни Ватри й була підчинена безпосередньо команді 7-ої австрійської армії ґен. Кевеша. З Бичкова Ве¬ликого сотня виїхала до ґрупи Русса 26-го листо¬пада залізничкою до Борші, а далі пішла пішки осінніми болотами до Кірлібаби.

Москалі продовжували офензиву під прово¬дом Брусілова. Вони зайняли в тому часі Кірлібабу та опанували фронт від Якобен до Дорни Ватри. Рівночасно вдарили дуже сильно на прусь¬кий карпатський корпус та добиралися до верхів Прислопу. Присліп і Кірлібаба, це дві точки, які союзні війська старалися вдержати за всяку ціну тому, що через них Москалі могли перейти у Се-мигород і злучитися з румунською армією.

Дня 28 листопада Австрійці відбили Кірлібабу так, що поміч Гуцульської Сотні була вже тут зайва. Зате на другий день затрівожено сотню І кинемо її на гору Присліп. Гуцульська Сотня пішла туди рятувати Прусаків, що держалися вже тільки останками сил.

Непролазними яругами і вертепами рушила стрілецька розстрільна в напрямі вершка на Прислопі. Сотня обсадила становища поруч Німців, між якими Стрільці стрінули знайомих »камера-дів« з перших карпатських походів. Ціла гора була встелена трупами і по їх кількості можна було пізнати вагу цієї позиції. Коли знялась рання мряка, зараз посипалися з верху, що займали Москалі, ручні фанати й крісові стріли. Кількох стрільців було ранених. Одна частина стрільців відстрілювалась, решта поглиблювала заколи.

Вночі прийшов на допомогу відділ Німців і досвітком другого дня почались рівночасно два наступи. Москалі наступали на середину фронту, яку для примани німецька команда лишила віль¬ною. Рівночасно Німці почали наступати на лівому, а Гуцульська Сотня на правому крилі. Гармати з обох сторін .почали свою роботу вже від 3-ої години ранку.

Сам наступ проминув дуже скоро. Коли Мос¬калі кинули свої сили на середину, тоді Німці та Стрільці вдарили на їхні боки та відтяли наступа¬ючих від запасу, потім ударили на запасні сотні та захопили їх без труду в полон. В цьому бою до¬була сотня разом з Німцями 3 скоростріли, багато крісів, набоїв та около 600 полонених.

Гуцульську Сотню коштував цей наступ од¬ного вбитого й з 20 ранених. Москалі зірвалися після тої програної до протинаступу, але сама ні¬мецька артилерія його спинила. Московську офензиву зломили. Сотня передала позицію Німцям та пішла в запас. За цей наступ Гуцульська Сотня ді¬стала признання від німецької команди в окре¬мому приказі.

2-го грудня сотня відійшла на позиції на Кірлібабу і там злучилася знову з Іншими части¬нами ґрупи майора Русса. В тому часі, завдяки за¬ходам Коша, приїхали до сотні давно вижидані стрілецькі старшини: сот. д-р Омелян Левицький, четарі буковинці з 41 (черновецького) п. п.: Бужор та Іванович і два хорунжі.

Тепер зачалося для Гуцульської Сотні тяжке життя. Сотнею кидали з одної позиції на другу.

Становища треба було укріплювати матеріялом, що його сотня мусіла носити з долини. Харчів да¬вали мало, відпочинку ніякого. Серед таких обста¬вин згинув від гранати 13-го березня 1917 р. командант сотні Омелян Левицький. Його поховали врочисто в Кірлібабі. Командантом сотні став че. тар Бужор.

Ввесь час постою на позиціях коло Кірлібаби велася перестрілка стеж. Більших боїв було два. З 5-го на 6-го січня 1917 р. Москалі повели наступ, але з великими втратами відступили. Другий раз з 30-го на 31-го березня пробоєвий відділ Гуцуль¬ської Сотні випав на забороло Москалів, забрав одного старшину і 45 полонених, добув скоростріл І міномет та понищив окопи. Відділ мав лише двох стрільців ранених.

Небаром у Росії розгорілася революція. Не¬довго до Великодних Свят на московські позиції

прийшов зукраїнізований київський полк. Стрільці перекидували їм уночі українські часописи і ста¬вили перед засіками великі таблиці з україн¬ськими патріотичними гаслами. На сам Великдень Стрільці разом з вояками з тамтого боку відспі¬вали спільно »Христос Воскреси і збігли в яр »христосуватися«. Відтак взяли братів-українців до себе в гостину. Вправді гостити не було чим, бо самі не мали що їсти, але почастували коняком та обдарували калитками й часописами, яких транс¬порт прийшов був саме з Відня від Українського Жіночого Комітету. Кращого дарунку не могли їм дати. Земляки не знали, як дякувати за них. Зате вони принесли Стрільцям писанок, пасок та цукру.

 

Потім Стрільці вибралися в гостину до мос¬ковських окопів. Гостили їх там, чим хата багата. При цій нагоді спільно обговорили справу »перемиря«. Показали свої відтинки та умовилися, що одні до других не будуть стріляти. Також на¬ладнали правильну почту з російськими станови¬щами. Прикріпили на їхніх дротяних засіках скриночку, до якої що кілька днів носили свою почту: часописи для земляків і листи для рідні по тамтій стороні фронту. По якомусь часі почали приходити до Стрільців відповіді від рідні та навіть клунки з недалеких сіл. Ішла також між обома сторонами вимінна торгівля. Стрільці доставляли землякам часописи і часом напитки, а за це діставали мішки хліба та харчів.

Боїв не було. Дуже рідко-коли впав якийсь стріл. Очевидно, що таке »перемиря« не сподоба¬лося вищій австр. команді і 5. квітня Гуцульська Сотня мусіла покинути вигідні становища та ві¬дійти в інше місце, на полонину »Попадю«.

 

На Попаді приділили Гуцульську Сотню до німецької дивізії ч. 200, що належала до карпат¬ського корпусу. Там сотня мала місяць »відпочинку«, себто не сиділа в окопах, зате працювала важко при будові дороги через Попадю і повітря¬ної залізнички на »Агіь6іні«. Харчі були дуже лихі. В таких умовинах прийшло навіть у сотні до заворушень. Стрільці домагались повороту до

У. С. С.

В половині червня прийшло до сотні допов¬нення з Коша, 45 стрільців з двома старшинами хор. Стафиняком і хор. Голинським. Положення сотні було далі дуже погане. Праця важка, харчів мало. Там то улюбленою піснею став гимн »Ло-патенцуґу«.

Нарешті 18-го червня відійшла Гуцульська Сотня на відпочинок до с. Петрова на Закарпатті. Звідти 27-го червня виїхала сотня до У. С. С. під Конюхи коло Бережан саме в часі, коли розпоча¬лась офензива Корейського і коли Москалі за¬йняли Конюхи.

Изменено 25 апреля, 2008 пользователем Walter

[Walter]

QUOTE (Adam @ Apr 25 2008, 09:11 AM)

Никак не могу понять, что за петлицы у него на воротнике? У меня есть версия, что фото вообще довоенное и он в мундире парамилитарных "Сечевых Стрельцов". А офицерская кокарда А-В армии попросту пририсована ретушером. Эдитор! Шо ты думаешь?

А есть образец показать эту парамилитарную форму?

[SHPARIVNYK.UA]

QUOTE (Walter @ Apr 25 2008, 03:02 PM)

QUOTE (SHPARIVNYK.UA @ Apr 25 2008, 06:00 AM) Здесь: http://www.referado.com/referat.php?id=1389  есть немного информации, но распаковать не могу       Закачал реферат:   Walter, спасибо за помощь.

[Walter]

QUOTE (SHPARIVNYK.UA @ Apr 25 2008, 03:26 PM)

[/quote] Walter, спасибо за помощь.

- Не за что, реферат то нашли Вы, значит Вам спасибо

- А как на счет того, кто написал реферат?

- А йому за що?

 

получилось как в том анектоте:

- мамо, нас люди хвалять

- Хто, доню?

- Я вас а ви мене

[SHPARIVNYK.UA]

QUOTE (Walter @ Apr 25 2008, 03:34 PM)

Walter, спасибо за помощь. [/quote]
- Не за что, реферат то нашли Вы, значит Вам спасибо
- А как на счет того, кто написал реферат?
- А йому за що?

получилось как в том анектоте:
- мамо, нас люди хвалять
- Хто, доню?
- Я вас а ви мене

, я имел в виду чисто технический аспект помощи, сам промучился минут двадцать.

[Adam]

QUOTE (Walter @ Apr 25 2008, 02:05 PM)

QUOTE (Adam @ Apr 25 2008, 09:11 AM) Никак не могу понять, что за петлицы у него на воротнике? У меня есть версия, что фото вообще довоенное и он в мундире парамилитарных "Сечевых Стрельцов". А офицерская кокарда А-В армии попросту пририсована ретушером. Эдитор! Шо ты думаешь? А есть образец показать эту парамилитарную форму? В том-то и дело, что нет!

[Walter]

QUOTE (Adam @ Apr 25 2008, 10:24 PM)

QUOTE (Walter @ Apr 25 2008, 02:05 PM) QUOTE (Adam @ Apr 25 2008, 09:11 AM) Никак не могу понять, что за петлицы у него на воротнике? У меня есть версия, что фото вообще довоенное и он в мундире парамилитарных "Сечевых Стрельцов". А офицерская кокарда А-В армии попросту пририсована ретушером. Эдитор! Шо ты думаешь? А есть образец показать эту парамилитарную форму? В том-то и дело, что нет! Будем искать

[doctor_m]

QUOTE (Adam @ Apr 25 2008, 09:11 AM)

Никак не могу понять, что за петлицы у него на воротнике? У меня есть версия, что фото вообще довоенное и он в мундире парамилитарных "Сечевых Стрельцов". А офицерская кокарда А-В армии попросту пририсована ретушером. Эдитор! Шо ты думаешь?

Он в униформе УСС. Фото действительно подретушировано.

А такие украинизированные петлички на фото УСС встречаются.

Они явно сделаны самими теми, кто их носит. Голубые с желтой полоской.

Период думаю конец 1916 начало 1917 г.

Вот еще пример

[Adam]

Ага! Это, типа, перепевка с офицерской автрийской на шинель? Здесь у него удачнее вышло!

[Семён]

Так и не понятно, от какой гранаты погиб наш сотник. Боёв вроде небыло. Несчастный случай?

[Walter]

QUOTE (Семён @ Apr 29 2008, 04:59 PM)

Так и не понятно, от какой гранаты погиб наш сотник. Боёв вроде небыло. Несчастный случай?

Поляг в бою 13 березня 1917 року коло Кирлибаби.

[SHPARIVNYK.UA]

Стоит поискать вот это издание:

“Галицька видавнича спілка” (Львів) випустила шеститомний збірник історичних фотографій “Українські січові стрільці”. Це наукове видання об’єднало понад дев’яносто світлин, кожна з яких має пояснення. Більшість фотографій – оригінальні, біля них зазначено дату - коли саме той чи інший фотофакт потрапив в об’єктив фотоапарата.

Збірник упорядкували директор Бродівського історико-краєзнавчого музею Олег Панькевич і заступник декана історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Ярослав Онищук (він же й автор текстів). За хронологією видання охоплює різні періоди бойового шляху УСС: від осені 1914 року – до весни 1917-го. Кожну із шести збірок видання присвячено окремій темі: “Створення легіону українських січових стрільців”, “Бойовий шлях УСС: від Карпат до Золотої Липи (1914-1915)”, “Бойовий шлях УСС: від Золотої Липи до Стрипи (1915-1916)”, “Бойовий шлях УСС: Соснів – Потутори (1916-1917)”, “Жінки в УСС” і “Стрілецька творчість”. Тут і портрети, і сюжетні зображення – як студійні, так і любительські.

 

- Це – свого роду стрілецька енциклопедія, - розповів кореспондентові “ВЗ” директор “Галицької видавничої спілки” Ярослав Сватко. – Більшість світлин, що увійшли до збірника, - з архіву Бойової управи УСС у Відні, який викупило Братство УСС у США і передало Історичному архіву УСС. Частина фотоматеріалів надійшла з приватних колекцій колишніх січових стрільців. Серед їх упорядників - Степан Ріпецький, колекція якого зараз зберігається у фондах Бродівського історико-краєзнавчого музею. Це – невелика частина стрілецьких світлин, адже загалом у цьому музеї близько тисячі фотографій з історії УСС. Крім того, великі фотоархіви січових стрільців мають Центральний державний історичний архів України у Львові, Варшава та Прага. Відтак після збірника історичних фотографій “Українські січові стрільці” ми плануємо випустити велику фотоенциклопедію УСС.

Я думаю, что отсюда можно почерпнуть немало информации.

[SHPARIVNYK.UA]

В поисках материалов о Левицком встретил вот это:

Цінним документом доби стали і твори стрілецьких малярів, серед яких було багато портретів старшин та стрільців, картин зі стрілецького життя, графічних рисунків, карикатур, заставок тощо. Значну їх частину було створено безпосередніми учасниками тих подій чи за достовірною інформацією очевидців. Тут відзначилися стрілець Осип Курилас, випускник Краківської академії мистецтв, який за короткий час створив дві сотні стрілецьких портретів, батальні картини «Маківка», «Битва на Лисоні» та інші; четар Іван Іванець — «В поході», «Завія», «Допомога селу», «Стежа», «Вістовий» та інші; хорунжий Юліан Назарак, студент Краківської академії мистецтв — «Бій під Семиківцями», «Барабанний огонь російської артилерії в Семиківцях»39. Поряд з ними творчо працювали стрільці Лев Ґец — автор численних акварелей і рисунків та Осип Сорохтей — художник-карикатурист, випускник Краківської академії мистецтв четар Юліан Буцманюк. Рисунки й ілюстрації залишили також хорунжий Мирон Талпаш, підхорунжі Лев Лепкий та В. Старчук, вістуни Іван Ткачук і В. Розумович, стрілець Василь Оробець.

 

У скульптурі та різьбярстві серед УСС були відомі четар Михайло Гаврилко та стрілець Микола Цимбрила. Перший з них — випускник Краківської академії мистецтв та премійований учасник конкурсу на пам’ятник Тарасові Шевченкові в Києві — в леґіоні виліплював з глини стрілецькі погруддя, а другий здобув собі популярність декоративною різьбою у гуцульському стилі40. У середині 1915 р. М. Цимбрила також викував на прямовиснiй скелi при дорозi на Болехiв строфу з «Червоної Калини»: «Машерують нашi добровольцi на крiвавий тан — визволяти братiв-українцiв з московських кайдан!»41. Сюди ж належить і праця УСС по впорядкуванню стрілецьких могил та будівництво ними двох пам’ятників за проектом підхорунжого Левка Лепкого на могилах товаришів — в Семиківцях над Стрипою та в Пісочній Жидачівського повіту42. Цим стрілецтво засвідчувало свою глибоку шану та признання полеглим і водночас закріплювало традицію боротьби за волю України.

http://exlibris.org.ua/lazarovyc3/r01.html

 

И еще вот это:

Зиму 1915-16 полк УСС перебував у тилу, займаючись військовою підготовкою і культурно-освітньою роботою. Навесні 1916 до полку долинула трагічна звістка про смерть І. Франка, який останні місяці свого життя провів у львівському «Приюті для хорих і виздоровців УСС». Його сини Петро і Тарас служили в легіоні. На похорони славетного письменника 31.5. прибула з фронту велика стрілецька делегація на чолі з Г. Коссаком. Січовики виносили домовину і супроводжували катафалк до Личаківського цвинтаря, де на могилі поклали вінок з написом: «Великому Каменяреві. Ми ломимо скалу».

 

http://pravopys.vlada.kiev.ua/mova/20/Dovidn/Legion_USS.htm

 

[Семён]

QUOTE (Walter @ Apr 29 2008, 07:39 PM)

QUOTE (Семён @ Apr 29 2008, 04:59 PM) Так и не понятно, от какой гранаты погиб наш сотник. Боёв вроде небыло. Несчастный случай? Поляг в бою 13 березня 1917 року коло Кирлибаби. "...Тепер зачалося для Гуцульської Сотні тяжке життя. Сотнею кидали з одної позиції на другу. Становища треба було укріплювати матеріялом, що його сотня мусіла носити з долини. Харчів давали мало, відпочинку ніякого. Серед таких обставин згинув від гранати 13-го березня 1917 р. командант сотні Омелян Левицький. Його поховали врочисто в Кірлібабі. ... Ввесь час постою на позиціях коло Кірлібаби велася перестрілка стеж. Більших боїв було два. З 5-го на 6-го січня 1917 р. Москалі повели наступ, але з великими втратами відступили. Другий раз з 30-го на 31-го березня пробоєвий відділ Гуцуль¬ської Сотні випав на забороло Москалів, забрав одного старшину і 45 полонених, добув скоростріл І міномет та понищив окопи"....   От чьей гранаты? Можно ли в этом случае однозначно считать, что ОЛ погиб в бою? Откуда информация про бой? Могли ли гранатой назвать снаряд? Извините за дотошность.

[SHPARIVNYK.UA]

QUOTE (Семён @ Apr 29 2008, 09:39 PM)

полонених, добув скоростріл і міномет та понищив окопи".... От чьей гранаты? Можно ли в этом случае однозначно считать, что ОЛ погиб в бою? Откуда информация про бой? Могли ли гранатой назвать снаряд? Извините за дотошность.

Скорее мину могли назвать гранатой.

[Walter]

семен, бедьте снисходительны к детям Выше приведенный реферат учащегося, наверное гимназии. Точной информацией не владею. Граната могла быть ручная в ближнем бою, кажись минометные мины тогда назывались гранатами также

[Adam]

Ага! На фото - гранатомет: http://ah.milua.org/arms/artillery_ttd/kolben_1.htm

 

Сергей! А вот, что у меня есть на сайте... http://ah.milua.org/uniform/albomUSS.htm

[SHPARIVNYK.UA]

QUOTE (Adam @ Apr 29 2008, 11:22 PM)

Ага! На фото - гранатомет: http://ah.milua.org/arms/artillery_ttd/kolben_1.htm Сергей! А вот, что у меня есть на сайте... http://ah.milua.org/uniform/albomUSS.htm

Спасибо, Дима!!!

[Семён]

QUOTE (Walter @ Apr 29 2008, 11:09 PM)

семен, бедьте снисходительны к детям Выше приведенный реферат учащегося, наверное гимназии. Точной информацией не владею. Граната могла быть ручная в ближнем бою, кажись минометные мины тогда назывались гранатами также

А где про гибель ОЛ написано подробней, чем в ученических рефератах?

В реферате говорится только о двух более-менее серьёзных боях, но они не происходили 13 марта.

[Walter]

QUOTE (Семён @ Apr 30 2008, 12:32 AM)

А где про гибель ОЛ написано подробней, чем в ученических рефератах? В реферате говорится только о двух более-менее серьёзных боях, но они не происходили 13 марта.

Извини, Семен, самому бы хотелось узнать больше, но все, что я пока нашел, это кратенькая информация в википедии, и вот Сергей нарыл этот реферат

[doctor_m]

Этот офицер погиб не в бою. По воспоминаниям М.Горбового, опубликованным в 1931 г. (из них кстати взято много в указанном выше реферате), артбатарея вела пристрелку по русским позициям, однако так "метко", что снаряды начали ложиться за окопами Гуцульской сотни.

Один снаряд попал в землянку сотника. Погиб он и еще один стрелец. Были похоронены 25 числа.

[SHPARIVNYK.UA]

QUOTE (doctor_m @ May 5 2008, 09:49 AM)

Этот офицер погиб не в бою. По воспоминаниям М.Горбового, опубликованным в 1931 г. (из них кстати взято много в указанном выше реферате), артбатарея вела пристрелку по русским позициям, однако так "метко", что снаряды начали ложиться за окопами Гуцульской сотни. Один снаряд попал в землянку сотника. Погиб он и еще один стрелец. Были похоронены 25 числа.

Вот-те раз!(с)

[Семён]

"предчуствия меня не обманули"

(С)