Перейти к содержанию

Жінки в Легіоні Українських Січових Стрільців.


Рекомендуемые сообщения

10 листопада 1914 року командир австрійської дивізії генерал Флейшман, котрому були підпорядковані й Українські Січові Стрільці, вручив медалі ”За хоробрість “ 2 класу двом жінкам УСС – Софії Галечко і Олені Степанів.

 

Олена Степанів народилась у 1892 році, випускниця Львівського університету. Саме там вона познайомилась з багатьма молодими українськими патріотами, які відвідували молодіжні військові формування в очікуваній у майбутньому боротьбі за незалежність нації. 13 січня 1915 року австрійська газета ”Neues Wiener Tagblatt“ опублікувала величезну статтю про Олену Степанівну з її портретом на першій сторінці і описом як українська молода жінка-патріот відважно бореться на фронті Першої Світової Війни. В зимовій сомпанії 1914-1915 рр. В Карпатах вона в складі 2-го батальйону УСС прийняля участь в рейді по тилам російських позицій, ціль котрого була розвідка і потреба відвернути увагу від основних сил. Кожного дня батальйон долав в горах, при нелегких зимових умовах пересування, до 60-ти кілометрів. В травні 1915 року Олена Степанів була призначена командиром стрілецького відділу (40 чоловік) у 2-му батальйоні і прийняла участь в боях на схилах гори Маківки, де російські війська були розбиті та відкинуті назад. Наприкінці травня 1915 року їй присвоєно звання хорунжого (молодшого лейтенанта) і нагороджено срібною медаллю ”Tarferkeit“. Трагедійним випадком 31травня в запеклих затяжних боях вона разом з групою інших українців попала у ворожий полон і провела тяжкі для неї дні у російському таборі для військовополонених в Оренбургу, а потім у Ташкенті, де відсутні були елементарні норми санітарії. І тільки в липні 1917 року, дякуючи старанням Червого Хреста, вона була звільнена і через Петербург, Фінляндію, Швецію і Німеччину дісталася до Відня. Столиця зустріла її почестями як героїню війни. Восени 1917 року Олена Степанів повернулася в Легіон УСС щоб зустріти свого нареченого – сотника (капітана) артилерії Романа Дашкевича. На жаль він був полонений на початку 1917 року російськими військами, діставшими на той час велику перевагу в силі, і відправлений до Трансбайкальського табору для військовополонених.

 

В листопаді 1918 року після проголошення незалежної Західно Української Народної Республіки та створення Української Галицької Армії (УГА), де стрільці бувшого Українського Легіону відігрівали рішаючу роль, Олена Степанів повернулася в діючу армію і служила у штабі групи ”Схід“, яка невдовзі була перейменована на 4-ту Золочівську Стрілецьку Бригаду УГА. В березні 1919 року бригада приймала участь у боях за повернення міста Львів, за що Олена була піднесена до звання четаря (лейтенанта). В липні 1919 року, після того, як УГА повинна була залишити Західну Україну, Олена Степанівна прибула до Кам’янець-Подільського, де два українських уряди обговорювали сумісні дії боротьби проти Радянської Росії та Польщі (Голубої Армії Андерса). Враховуючи Оленині знання декількох мов і військовий досвід, вона була запрошена на роботу до Міністерстві Закордонних Справ і відправлена з дипломатичною делегацією до Відня у листопаді 1919 року. Там вона накінець то зустрінеться зі своїм майбутнім чоловіком, вже полковником Романом Дашкевичем. Він прибув до австрійської столиці на початку 1920 року після того, як його артилерійська бригада корпусу УСС була розформована після смертоносних боїв 1919 року, які принесли гіркий кінець найкращого українського військового формування.

 

Після одруження вони з 1921 року поселились у Львові, Олена розпочала наукову діяльність, було видано 75 її праць по історії війни та географії. У вересні 1939 року , коли радянські війська вступили у Львів, Олена зосталася у місті, але розгул політичного терору того часу її обминув, тоді, коли чоловік мусів переховатися на території окупованій німцями. Під час окупації Львова німцями, її відвідали два офіцери німецької розвідки, які пам’ятали Олену з 1915 року, перебуваючи разом у таборі військовополонених у Ташкенті. Радянське ”освобождєніє“ в 1944 році принесло їй переслідування, безробіття, заборону друкуватися і арешт у 1949 році. Вирок – 10 років примусових робіт у таборах Мордовії. Олена Степанів була звільнена у 1956 році по хворобі, вернулася до Львова, але роботи в університеті більше не отримала. Проживала на невелику пенсію і померла у 1963 році від раку. Генерал-лейтенант Роман Дашкевич помер у 1975 році у ФРН.

post-412-1194140237_thumb.jpg

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Софія Галечко (1891–1918) народилася в Новому Санчі (теперішня територія Польщі), захистила в університеті докторат по філософії, 2 серпня 1914 року прийшла добровольцем в Український Легіон разом із своєю товаришкою Оленою Степанів та іншими дівчатами. Служила медсестрою, потім у розвідці, але завжди шукала можливості попасти на передній план боїв. Добилась свого і воювала у курені під командуванням сотника (капітана) З.Носковського. За мужність піднесена до чину хорунжого і нагородженя медаллю ”Tarferkeit“. Брала участь в боях на горі Маківка в квітні-травні 1915 року. В 1917-1918 роках направлена інструктором у підрозділ по підготовці новобранців. Загинула в бою в серпні 1918 року.

post-412-1194140322_thumb.jpg

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

На протязі першої світової війни всі членки жіночого куреня УСС виступали добровольцями на фронт, але не всіх брали із-за небажання зі сторони командування поповняти військові бойові підрозділи жінками. Так чи інакше, 33 жінки були утвердженні в 1914 році, а до кінця війни їх число сягало близько 100.

 

Традиція жінки в армії продовжилась і в 1918-1920 роках в Українській Галицькій армії, де продовжували воювати бувші офіцери і солдати Українського Легіону. Одним із яскравих прикладів того часу може бути Олена Шепарович-Федак (1884-1982), жінка капітана Фелікса Шепаровича, командира 1-ї Кавалерійської Бригади УГА, вона поряд зі своїм чоловіком приймала участь у всіх шабельних атаках, включаючи смертоносний бій із кіннотою Г.Котовського в 1920 році. Напередодні другої світової війни у 1939 році імігрувала до Нью Йорку де померла у досить поважному віці.

 

Десятки українських жінок, що воювали на фронтах 1914-1918 і 1918-1920 років, дістали відзнаки і нагороди, віддали життя за Україну.

post-412-1194140409_thumb.jpg

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Спасибо за интересную информацию!
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

QUOTE (Walter @ Nov 4 2007, 05:42 AM)
Софія Галечко (1891–1918) ... Загинула в бою в серпні 1918 року.

Это цитата из вебстраницы: "Знамениті січовики Олена Степанівна та Софія Галечко, дівчата-партизанки в рядах УПА…"

 

Дима, а есть где почерпнуть более подробную информацию о ихнем пребывании в УПА? Согласно даты смерти Софии, она никак не могла учавствовать в партизанских действиях УПА.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

На нашем форуме http://forum.milua.org много места посвящается истории УПА, но сам я этим периодом не занимаюсь. Лучше, конечно же, узнать там.

wink.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

Вот выписка с вебсайта Історія України

 

"ГАЛЄЧКО (Галечко) СОФІЯ (3.5.1891, за ін. даними 8.9.1894- серпень 1918, за ін. даними -207.1918) - українська війьскова діячка, хорунжий Легіону Українських Січових Стрільців. Н. в м. Новий Сонч (тепер Польща). Закінчила філософський ф-т в ун-ті м.Граца (Австрія). Активна учасниця січово-стрілецького руху в Галичині. На поч. першої світової війни 1914-18 разом з О.Степанів, Г. Дмитерко та ін. галичанками добровільно вступила (2.9.1914) до Легіону УСС. 31914 Г. була санітаркою, розвідницею, стрільцем, четарем сотні поручника З.Носковського, згодом -хорунжий УСС. В 1914-15 визначилася у боях в Карпатах, за що була нагороджена медаллю за хоробрість (10.11. 1914) та присвоєно ступінь підхорунжого. У 1917-18 Г. служила в запасній частині Легіону УСС Коші Українських Січових Стрільців. Трагічно загинула у с. Пасічній на Станіславщині (тепер Івано-Франківська обл.)."

 

Хочу склонить Вас, Дмитрий, исправить наточность на Вашей вебстранице. София Галечко не могла участвовать ни в каких акциях УПА по той простой причине, что она погибла в 1918 году.

Изменено пользователем Walter
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

А-а-а! Я понял!!! Вот цитата из статьи:

 

QUOTE
Та й пізніше, в наші часи, жінки-воячки на Україні явище не таке вже й рідкісне. Знамениті січовики Олена Степанівна та Софія Галечко, дівчата-партизанки в рядах УПА…

 

Там запятая, которую можно заменить союзом "и" - "сичовычки" и "партызанкы" это не одни и те же люди!

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

QUOTE (Adam @ Nov 5 2007, 01:06 PM)
А-а-а! Я понял!!! Вот цитата из статьи:

QUOTE
Та й пізніше, в наші часи, жінки-воячки на Україні явище не таке вже й рідкісне. Знамениті січовики Олена Степанівна та Софія Галечко, дівчата-партизанки в рядах УПА…

 

Там запятая, которую можно заменить союзом "и" - "сичовычки" и "партызанкы" это не одни и те же люди!

А-а-а! Теперь я понял!!!

 

 

КАЗНИТЬ НЕЛЬЗЯ ПОМИЛОВАТЬ biggrin.gif

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • 3 недели спустя...

QUOTE (lesyko @ Nov 24 2007, 08:57 PM)
Вот могила Софії Гілечко. В етом году предосвааилась возможность там побивать!
image

А, где она похоронена?

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

QUOTE (SHPARIVNYK.UA @ Nov 25 2007, 12:40 AM)
А, где она похоронена?

В селі Пасічна Івано-Франківської області! Ето между гор, на старом кладбище!

 

З1 августа 1918 года трагическая доля встретила мужественною девушку, горная река забрала мужественноє серце Софии. На ее могиле бил установлен бронзовий крест и посажена калина. Только 4 ноября 1990 года на могиле било сооружено памятник в камяной бриле зделао бронзовий барельєф с изображениєм Софии Гелечко в военной форме. на верху крест, а в низу надпись"Хорунжа УСС Софія Гелечко 1891 -1918. За Україну, за їїї волю, за честь, за славу, за народ"

Изменено пользователем lesyko
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

QUOTE (lesyko @ Nov 25 2007, 01:25 AM)
QUOTE (SHPARIVNYK.UA @ Nov 25 2007, 12:40 AM)
А, где она похоронена?

В селі Пасічна Івано-Франківської області! Ето между гор, на старом кладбище!

 

З1 августа 1918 года трагическая доля встретила мужественною девушку, горная река забрала мужественноє серце Софии. На ее могиле бил установлен бронзовий крест и посажена калина. Только 4 ноября 1990 года на могиле било сооружено памятник в камяной бриле зделао бронзовий барельєф с изображениєм Софии Гелечко в военной форме. на верху крест, а в низу надпись"Хорунжа УСС Софія Гелечко 1891 -1918. За Україну, за їїї волю, за честь, за славу, за народ"

Спасибо за фото и информацию

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

QUOTE (lesyko @ Nov 25 2007, 01:25 AM)
... горная река забрала мужественноє серце Софии...

Надо понимать, что существует история гибели Софии? Если можно дайте пожалуйста ссылку на информационный источник.

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • 2 недели спустя...
  • 2 месяца спустя...

Господа, а что за штык висит на поясе у Олены Степанiв, никак не разберу?..Не офицерский ли это Манлихер, с темляком?

Спасибо заранее,

Изменено пользователем Мусаши
Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

В австро-венгерской армии право на ношение темляка на штык-ноже получали уже унтер-офицеры, начиная с капрала.

 

ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНО в добровольческих частях все звания вплоть до гауптмана присваивались штабом части. Таковые не признавались в остальной армии. Олене Степанив, как получившей высшее образование, было присовено звание легион-фенриха.

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • 1 месяц спустя...

Стрілкині УСС

 

В дев‘ятсот штирнастім році, як жнива зачались

(народна пісня)

 

В дев‘ятсот штирнастім році, як жнива зачались,

 

Дві студентки українські до стрільців вступали.

 

Степанівна і Галєчко взяли розмишляти,

 

Пішли они для українців слави добувати.

 

А ми, бідні українці, на то не зважали,

 

Щоб студентки українські славу здобували.

 

Наші стрільці січовії того ся діждали,

 

Що дівчата українські рани їм в‘язали.

 

А як наші товаришки вступили у бої,

 

Заслужили за відважність срібнії медалі.

 

І так наші товаришки завше воювали,

 

Що в найгірші офензиві команду тримали.

 

По тім много зголосилось товаришок різних,

 

Степанівна і Галєчко – вже ранги хорунжих.

 

Понад наші товаришки ревіли гармати –

 

Степанівна і Галєчко вміли воювати.

 

Воювали, добували і славу, і волю,

 

Та не одну зіставали могилу на полю.

 

Високії ті могили, де могло спочити

 

Стрілецькеє біле тіло, ранами покрите.

 

В Болехові товаришки тяжко воювали,

 

[В] товаришки Степанівни вже волю забрали.

 

Тоги стрільці-українці ревно заплакали,

 

Що вже в місті Болехові без мами зістали.

 

А Галєчко – товаришка сама ся зістала,

 

А на місце Степанівни Дмитерківна стала.

 

Десятниця Михайлинин і Ґандзя Дмитерко

 

Вже ходили на патролю, як ся тілько смеркло.

 

Ірина Кузь і Рисівна все службу робили,

 

Та щоднини дві години на поста ходили.

 

І так наші товаришки тяжко воювали,

 

Що москалі, як дикі пси, від них утікали.

 

Товаришка Степанівна не мала надії,

 

Щоби тепер бідувала в Ташкенті в Азії.

 

Бодай же вас, москалики, жінки не пізнали!

 

Нащо ж ви нам Степанівну в неволю забрали?

 

Ой ми би вам, москалики, руму пити дали,

 

Щоби-сте нам Степанівну назад відослали.

 

Бо ми би вам, москалики, спокою не дали,

 

Якби-сте нам Степанівну назад не відали.

 

Ой бо наша Степанівна в Азії бідує

 

Від морозу студеного та ще й голодує.

 

Бодай би вас, москалики, земля не прийняла:

 

Через вас ся Степанівна в неволю дістала.

 

Дай же, Боже, сто літ життя нашій Степанівні,

 

Она слави добувала цілі[й] Україні.

 

Ой Господи милостивий, Святий Миколаю,

 

Допоможи Степанівні вернутись до краю.

 

Ой просио пана Бога й будемо просити,

 

Щоби з нашов Степанівнов ще ся зобачити.

 

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • 2 недели спустя...

QUOTE (Walter @ Nov 4 2007, 03:40 AM)
Десятки українських жінок, що воювали на фронтах 1914-1918 і 1918-1920 років

Новые для меня имена: Стрілець Рисівна, Василина Ощипко - санітарка У.С.С.

Ссылка на комментарий
Поделиться на другие сайты

  • 1 год спустя...

Для публикации сообщений создайте учётную запись или авторизуйтесь

Вы должны быть пользователем, чтобы оставить комментарий

Создать учетную запись

Зарегистрируйте новую учётную запись в нашем сообществе. Это очень просто!

Регистрация нового пользователя

Войти

Уже есть аккаунт? Войти в систему.

Войти
×
×
  • Создать...